Геніальність, що житиме вічно...
Минулий тиждень для кожного свідомого українця став віншувально піднесеним, адже традиційно на початку березня ми відзначаємо Шевченківські дні. У цей час ми згадуємо, возвеличуємо постать, що не просто увійшла в історію української літератури як видатний митець-поет, а знову ж наповнюємося духом боротьби, незламності; укотре цінуємо українське слово та вчимося бути гідними нащадками славного генія.
Національний пророк, апостол правди, заступник знедолених, провидець – так його називають українці. Час невпинно стирає рамки епохи, з кожним роком відстань до Шевченківських реалій збільшується й здається більш ізлюзорною сучасним учням. Тому завдання вчителя – модернізувати, наблизити, осучаснити Т. Шевченка; зробити постать Кобзаря цікавою, неординарною, змістовно ближчою. Як хочеться, щоб діти не сприймали сьогодні Тараса Григоровича як «дідка з густими вусами у смушевій шапці», портрет якого висить чи не в кожному шкільному кабінеті літератури, «бо він писав гарні вірші»… Нам, вчителям, потрібно дати ключ до розуміння значущості, величності, геніальності та незламності великого Кобзаря. І останнім питанням на уроці має бути: «То чому ж він такий класний, той Шевченко?» І нехай кожна дитина, особистісно, знайде для себе відповідь.
Упродовж тижня і у нашому ліцеї з метою популяризації творчої спадщини Кобзаря, утвердження його духовних заповідей, активізації виховної роботи серед учнівської молоді відбулися заходи щодо вшанування пам'яті видатного письменника, поета та художника. У період дистанційного навчання, звичайно, завдання дещо ускладнилося, але ми, вчителі, знайшли методи, засоби, цікавинки та неодинарні форми, щоб увиразнити та збагатити уроки літератури, зберегти інтерес учнів до постаті Т.Шевченка. Зокрема учні 5-А та 5-М класів протягом тижня ознайомлювалися з твором С.Васильченка про дитинство маленького Тараса; знаходили цікаві та неодинарні факти про життя поета; декламували вірші напам’ять; проходили онлайн-вікторину та створювали власний фотоколаж, що став кінцевою відповіддю на завдання-презентацію вчителя. Одним з найцікавішим завданням було викласти з підручних засобів ім’я та прізвище поета, що написав «Заповіт». Дитячій оригінальності та вигадливості не було меж: діти писали штучними квітами, фантиками, стрічками, навіть пшеницею та кукурудзою. Але найголовніше – прагнення, пізнання та старанність.
І жодне дистанційне навчання чи часові прошарки не зітруть чи знівелюють значущості та величі великого українського Кобзаря. Адже істинність, геніальність, правдивість та незламність – вічні…
